Неділя 8 після П’ятидесятниці. Чудесне насичення п’яти тисяч

З Воскресінням Христовим вітаю вас!

Сьогодні під час Літургії ми чули євангельське читання про насичення Господом нашим Ісусом Христом п'ятьма хлібами та двома рибами понад п'ять тисяч людей.

Господь цілий день проповідував, навчав народ, зцілював хворих. Коли день уже схилявся надвечір, Господь подивився на цих людей, змучених, що цілий день жадібно слухали Його Слово. Він змилосердився над ними, каже нам Святе Євангеліє, і не захотів їх відпускати.

Дивно, що не тільки люди прагнуть Господа, чути жадібно Слово Його, але й Сам Господь прагне до людей. Ніхто не має такої любові, такого жалю, такого піклування про нас – жодні наші родичі, близькі люди, не люблять нас так як Господь Ісус Христос любить нас.

І Господь говорить апостолам, щоб вони нагодували цих людей. Для Апостолів це був несподіваний наказ, оскільки вони знаходяться в пустельному місці, людське поселення далеко. І у них природно виникає питання, чим вони можуть нагодувати. Адже в них лише п'ять хлібів та дві риби. Господь каже, щоб апостоли принесли і дали те, що вони мали, наказує розсістись усім і здійснює небесну, незвичайну трапезу для цих людей. За земними мірками це не така багата трапеза: хліб і риба. Але це чудесна трапеза. З одного кошика Апостоли починають роздавати людям їжу і чудесним, незбагненним чином дари в цьому кошику не збідніли, доки всі не наситилися, доки вистачило кожному, хто був там.

Свідками цього дива було багато-багато людей, у тому числі всі Апостоли, тому це чудо — є незаперечний євангельський факт. Це чудо не є уява, примара якась, бо п’ять тисяч їли і наситились п’ятью хлібами і двома рибами. Апостоли засвідчили істинність своїх слів, які вони проповідували, мученицькою смертю за істинність Євангелія, в якому розповідається і про це чудо.

Це чудо є свідченням і нам з вами, щоб ми надмірно не дбали про земне. Оскільки наше земне життя – дуже короткий період: 70 років, 80 років (це в кращому разі)... Багато хто вмирає і раніше, лише мало хто доживає більш ніж до 80 років — ми це бачимо навколо нас. Але на що витрачає людина своє життя? Які в неї цілі та завдання? Куди спрямована вся енергія людини на землі? Переважна більшість найцінніше, що ми маємо, – час і сили – витрачають не на те, що потрібно. Ми бачимо, що ці люди, які прийшли послухати Слово Боже, і в безлюдному місці не залишилися без хліба і найнеобхіднішого і найнагальнішого. Це свідчення і для нас: якщо ми шукатимемо Божественного, за словом Божим, Царства Небесного, то все інше додасться нам. Євангеліє нам каже, щоб ми не дбали надмірно про одяг, тому що Господь живить, одягає і птахів, квіти. Тим більше нас Господь зодягне. Але для цього потрібно, щоб серце людини було відкрите для Бога, для Його заповідей, щоб серце було сповнене віри. І, як каже нам Біблія, один із Старозавітних пророків вигукує: «Я ще не бачив праведника, який просить хліба». Якщо людина живе праведно… — так, можливо, вона не матиме надмірностей, які за великим рахунком і не потрібні, — але хліб насущний і смачний у неї буде. Смачний — тому що ми не сумніваємося, що смачнішого за ту їжу, яку дав Господь, нічого не було на землі. Так само немає трапези смачнішої за монастирську, приготовлену з молитвою і благословенням (хто скуштував цієї трапези, той підтвердить), бо молитва і благословення дають не лише якість цієї їжі, а й смачність. Смачність їжі ми знову відкриваємо для себе під час Великого посту, а в час, коли надаємося надмірностям, ми шукаємо все більше гостроти і смаку їжі, оскільки смак наш притуплюється і ми не шукаємо насущного, а шукаємо того, що нам не потрібно.

Сьогоднішнє євангельське читання говорить нам про те, наскільки Господь любить і піклується про нас. Знову і знову ми переконуємося в істині: якщо ми будемо вірні Богові, шукатимемо Божественного в цьому житті, то другорядним Господь завжди наповнить нас. Зі святом! З Воскресінням Христовим!