Неділя 13 після П’ятидесятниці. Притча про злих виноградарів

Сьогодні, браття і сестри, під час Літургії звучала євангельська притча, яку ми багаторазово чули, але не зайвим буде собі ще й ще раз нагадати Слово Боже. Оскільки більшість із нас багаторазово читали Євангеліє, але що більше ми занурюємося в метушню, якісь свої мирські справи і водночас не читаємо щоденно Євангеліє, то далі від нас відходить Слово Боже, тим далі від нас благодать.

Господь каже: "Безперестанку моліться". Святі отці кажуть, щоб ми щодня читали Святе Євангеліє. Слово Боже гостріше двосічного меча, який відсікає від душі людини все непотрібне, гріховне, наносне. Слово Боже проникає в найглибші глибини серця людини, насичує розум, затьмарений метушнею, гріхами і ставить людину перед судом своєї совісті.

Сьогодні Церква звертає нашу увагу на притчу про злих виноградарів. Ця притча в такому стислому, у двох-трьох абзацах, вигляді передає суть усієї історії Старого Заповіту. Ця притча говорить і про історію новозавітної Христової Церкви, про нас із вами, про нашу душу.

Якийсь чоловік насадив виноградник, вручив його слугам і пішов в іншу країну. Щоб отримувати від обробітку виноградника належну йому частку, він відправляв до виноградарів своїх слуг. Але робітники виноградника були людьми злими. Одних слуг вони побили, інших зовсім убили.

І тоді господар сказав: "Я пошлю сина свого, і вони засоромляться мого сина", - настільки добре серце, настільки великою була віра в цих людей у господаря. Але виноградарі виявилися такими злими, що сказали: "Це спадкоємець. Давайте вб'ємо його, і тоді виноградник дістанеться нам і нашим дітям, якщо не буде спадкоємця цього виноградника". Що вони й зробили: вивели за виноградник і вбили сина господаря.

Цю притчу Господь Ісус Христос розповів юдеям і запитав їх: "Що зробить господар виноградника, коли повернеться?". І вони пророчо сказали самі про себе, що господар покарає цих негідних людей злою долею, а виноградник віддасть іншим працівникам.

Ми з вами знаємо, що виноградарі - це колись богообраний старозавітний юдейський народ, якому було вручено виноградник - Церкву Христову. Господар - це Господь Бог, слуги, яких він посилав - пророки, старозавітні праведники, які намагалися напоумити старозавітний єврейський народ. А ті, не напоумившись, знаючи, що прийшов Син Божий, Месія (притча про це цілком виразно говорить), убили Його - не тому що не знали, хто Він, а саме тому що знали, що Він є спадкоємцем, Месією, Сином Божим.

Так у коротких словах, недвозначно викладено суть історії старозавітного людства у ставленні до Бога. Але історія Церкви на землі не припинилася зі зрадою юдеїв. У цій притчі говориться, що господар віддасть виноградник іншим робітникам.

Іншими робітниками є ми з вами, брати і сестри. Господь покликав нас в Церкву Христову і нам вручив виноградник. І кожен із нас несе відповідальність за виноградник Божий, оскільки ми з вами є частинками Церкви Христової... Чи то священик, чи то мирянин - кожен із нас поставлений обробляти виноградник, кожен із нас має своє місце в Церкві й приносить службу Богові.

Ба більше, кожному з нас вручено свій особливий виноградник на ниві Христовій - це душа кожного з нас. І як говориться в притчі, що господар обгородив виноградник парканом, поставив вежу, точило для виробництва вина, так і ми повинні обгородити свою душу заповідями, які Господь дав нам із вами. Ми повинні вкушати від Таїнств Христових, які символізує в цій притчі точило для виробництва вина. І кожен із нас дасть відповідь Богові за свої справи, слова, думки, оскільки це все є обробленням або наругою того великого врученого нам надбання.

Тому будемо, браття і сестри, читати Євангеліє щодня. Не забувати, що ця заповідь дана кожному з нас. І будемо намагатися насичувати своє серце словами Божественного Писання і віддалятися від усього, що розтліває нашу душу. Амінь.