Неділя 6 після П’ятидесятниці. Зцілення розслабленого

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Сьогоднішнє Євангеліє про зцілення розслабленої (тобто паралізованої) людини говорить про багато важливих речей. Господь після того, як невдячні гадаринці відкинули Його, просячи піти з їхньої землі, йде в інше місце, щоб звершити чудо над цією розслабленою людиною.

Так і в нашому житті. Хто сьогодні не знає про Ісуса Христа, Його заповіді, про Євангеліє, про те, як треба жити по совісті? Але як тоді фарисеї, гадаринці та й загалом атеїсти відкидали Христа з однієї лише причини — вони не хотіли змінювати своє життя, самі змінюватися, розуміли, що якщо приймуть Бога в своє серце, то треба радикально змінитися, так і сьогодні багато хто, у кращому разі, відкладає свою зустріч із Христом до часів пенсії, коли вже нічого не залишиться з їхніх сил, від їхнього життя залишиться недогарок. І цей недогарок вони хочуть присвятити Богу замість того, щоб горіти Йому свічкою все життя.

Господь ніколи не нав'язує Себе, Він каже: «Ось, стою біля дверей і стукаю. Хто відкриє – до того Ми увійдемо з Отцем і вечерю у того створимо». І тоді настане для людини Царство Небесне, адже: Царство небесне всередині вас є, — говорить Господь. Не десь у галактиці, на якійсь планеті Царство Небесне — воно в серці людини, і настає воно коли Господь входить у серце людини. А Господь кожному в серце стукає — через обставини, скорботи чи, можливо, радості, через зустріч з благодаттю. Але люди не хочуть змінитись, відвернутися від гріховного життя, і тому відкидають Бога. І Господь іде до тих, хто шукає Його, хто хоче бути з Богом.

При цьому людина можливо сама і не може просити про це у Бога. Так само, як у випадку, який ми слухали сьогодні в Євангелії: паралізованого принесли до ніг Господа на ношах його друзі. По вірі цих друзів Господь і звершує над розслабленим чудо. Це ще раз говорить нам про те, що наші молитви, добрі справи, які ми творимо заради близьких, мають силу, настільки, наскільки ми віримо в Божу силу. Справжня віра долає будь-які перешкоди – немає перешкод для віруючого у тому, щоб досягти благих цілей – не лише для себе, а й для близьких. Не досягаємо ми мети лише за своє маловір'я (невірою в те, що Бог може це створити заради нас) чи ліні помолитися, зробити добру справу, сказати необхідне слово і (найголовніше!) змінити самого себе, бо наша молитва буде лише тоді почута, коли ми будемо чисті серцем.

***

І Господь цьому розслабленому каже: «Прощаються тобі гріхи твої». І тут же книжники, що там перебували, спокусилися від цих слів Господа, почали в помислах своїх говорити: «Він богохульствуює. Хто може прощати гріхи, як тільки єдиний Бог?

Ми з вами часом не усвідомлюємо те, що діється в нашому серці. Нам здається, що якщо ми не показуємо своїх рухів сердця і люди їх не бачать, ніхто про них не знає. Але Господь Серцеведець бачить усі рухи нашого серця — не лише його думки. І часом у серці відбуваються такі речі, які страшно виносити назовні. Але для Господа це все відкрито. І будемо собі усвідомлювати, що ми ніколи не позбудемося наших гріхів, якщо не позбудемося гріховних помислів щодо цього гріха. Лише чисте серце може прийняти Бога, бути з Ним. Тому будемо уважні до наших серцевих помислів. Намагатимемося зберігати своє серце чистим. Тоді і в ділі, і в словах у нашому житті не буде гріха.

Господь говорить фарисеям: «Що ви думаєте у серцях ваших? Що легше сказати: “Прощаються тобі гріхи”, або: “Устань, візьми постіль та йди”? Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи, кажу тобі: Устань, візьми постіль твою та йди». На очах у всіх, ця паралізована людина встає, бере свою постіль і йде.

І сьогоднішнє Євангеліє закінчується словами: «Народ, бачачи це, прославив Бога, який дав таку владу людям». Справді, Ісус Христос явив Себе в людському образі. Він, Бог, прийняв людську природу і став одним із нас. Він також дав владу людям прощати гріхи — щоб ми не загинули, щоб були з Богом тут, на землі, зараз, щоб ми були Його народом, народом Церкви. І ця влада досі живе серед людей: через дозвільну молитву священика ми маємо можливість отримати прощення гріхів. Якщо людина отримує прощення гріхів і не чинить більше гріхів, Бог приходить до такої людини. Тому і ми з вами, брати і сестри, віддамо подяку Богові, який дав таку владу людям у Церкві Христовій. Амінь.