Воскресіння дочки Іаіра та зцілення кровоточивої

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Сьогоднішнє євангельське читання говорить нам про найголовніше — про віру.

У ньому розповідається про те, як Господь наш Ісус Христос зустрів начальника синагоги, що прямував до Нього, на ім'я Іаір, який перебував у відчаї: його донька була при смерті. Очевидно, що батько вже випробував усі можливі засоби, знайшов потрібних лікарів, але нічого не допомагало. І ось він дізнався про Іісуса, який зцілює невиліковних хворих, прокажених, виганяє бісів. І Іаір не послав слуг, а сам поніс цей труд: знайшов Спасителя і попросив допомоги для своєї доньки. Господь погодився і пішов до його дому.

Дорогою, розповідає нам Євангеліє, до Спасителя наблизилась якась жінка, яка також була у невтішному стані. Вона страждала від тяжкої хвороби кровотечі і безуспішно випробувала всі можливі засоби, витративши на лікарів все, що в неї було. Старозавітний закон забороняв їй входити в натовп юдеїв і торкатися будь-кого, оскільки через свою хворобу була в нечистоті. Але вона, порушивши закон, доторкнулася до одягу Спасителя, сказала сама собі: Якщо доторкнуся — одужаю. Господь, стиснутий з усіх боків народом, повернувся і запитав: Хто до Мене доторкнувся? Апостоли здивовано відповіли: Нас тіснять безліч людей. Про що ти говориш? Він сказав: Я відчув силу, що вийшла від Мене. Жінка зрозуміла, що не сховалась, і все розповіла. І відповідь Господа: Дерзай, дочко! Віра твоя врятувала тебе.

Тут вершина драматизму цієї євангельської розповіді. Приходять із дому Іаіра і кажуть: Не турбуй Учителя. Твоя донька померла. Начальник синагоги в розпачі відмовляється від допомоги Христа, але Господь зміцнює його віру, каже: Не бійся, а тільки віруй. І ми знаємо, що було далі. Господь увійшов до дому Іаіра, всіх звідти попросив вийти, залишив тільки найближчих трьох учнів — апостолів Іоанна, Якова та Петра та батьків померлої – промовив жітєдальні слова: Таліфа кумі (Дівчино, тобі кажу: устань!). І вона встала, їй дали їсти. І всі дивувалися чуду.

Не дивлячись на ці, що вражають свідомість події: зцілення невиліковної жінки, воскресіння померлої дочки Іаіра, найголовніше, про що говорить нам сьогоднішня Євангеліє, — це віра, необхідність віри для переміни на краще нашого життя. Віра, яка творить такі великі чудеса, дає можливість Богові втручатися, входити до нашого життя. Що таке віра? Апостол Павло повчає: «Віра є впевненість у невидимому» (Євр.11:1). Не надія, не сподівання, а саме впевненість у невидимому як би у видимому. Ось такої віри – тире – впевненості в Бозі, Його допомозі, у тому, що ми виконуватимемо те, що наказує Бог, не вистачає в нашому житті.

Слова Господа «не бійся, але тільки віруй» звернені не лише до Іаіра, а й до кожного з нас. Господь нам каже: «Без Мене не можете робити нічого» (Ін.15:5). Ми створені за образом і подобою Божою, і одна з найголовніших наших якостей, яка робить нас подібними до Бога, — це наша досконала свобода волі. Ніхто не може порушити цієї свободи. Тільки тоді, коли ми вірою відкриваємо своє серце назустріч Богові, Господь може діяти в нас, і це найголовніше, що може відбутися в нашому житті.

Найчастіше ми віримо теплохолодно, тільки сподіваємось (може, вийде, може не вийде…) — і, в такому випадку ми не отримуємо того, чого просимо. Тільки коли ми доходимо до того стану, в якому були Іаір і кровоточива жінка, коли нам нема на кого і нема на що сподіватися, наше серце знаходить основу лише в Бозі і тоді Господь приходить у наше життя. Але якби ми одразу просили у молитві не сумніваючись, як заповідає нам Спаситель, то одразу отримували б те, що просимо. Якби в наших тяжких обставинах ми ні на кого не сподівалися, а тільки вірили в Божу силу і допомогу, то Господь би визволив нас від будь яких бід. Віра – це те, що робить можливою присутність Бога в нашому серці та нашому житті. Тому давайте відкинемо всілякі сумніви. Нехай у вірі в те, що Господь може зробити все, що нам на благо, відкриється наш духовний зір. Амінь.