Притча про немилосердного боржника

З Воскресінням Христовим!

Для того, щоб увійти в Царство Небесне необхідно багато духовно трудитися: нам необхідно навчитися, насамперед, любити - любити Бога, любити ближніх, - нам необхідно, окрім цього, навчитися покаянню, тому що тільки через покаяння ми можемо сприйняти благодать Божу. Щоб зміцнювати свою віру, нам потрібно горіти серцем, мати ревність за Богом. Нам потрібно мати постійне предстояння перед Богом, внутрішню духовну тверезість. Це все потрібно робити, але крім усього цього, потрібно навчитися прощати.

Прощення - це велика сила. Навіть у молитві Господній, яку Спаситель Апостолам дав як приклад молитви ми чуємо слова "і залиш нам борги наші, як і ми залишаємо боржникам нашим". І ось ця думка, в необхідності навчитися прощати ближніх розкривається в сьогоднішній притчі.

Чоловік, цар побажав порахуватися зі своїми рабами. Привели до нього боржника, одного з найбільших його боржників, який був винен 10 тисяч талантів. Це величезна сума, якщо перевести на наші гроші - це мільйони доларів. Це була людина, яка це все розтратила і нічого не мала, абсолютно не мала коштів, щоб віддати хоч якусь частину боргу. Цей цар абсолютно справедливо за законами часу вирішив продати його, дружину його, все його майно, щоб хоч якось відшкодувати борг і, напевно, щоб дати урок усім іншим: борги потрібно віддавати.

Цей раб упав у ноги царя, почав говорити неможливе: "Потерпи на мені, я тобі віддам". Таку суму віддати, перебуваючи в такому стані доходів, неможливо. Але через те, що цей чоловік визнавав за собою справедливість цього боргу, цар змилостивився над ним і пробачив йому весь борг.

Яким має бути серце людини, стан душі її, коли не тільки їй прощено те, що вона заборгувала, а й фактично її врятовано від ганьби, від роз'єднання зі своєю сім'єю, від рабства немилостивого - її б продали якимось чужоземцям, відвели б у якусь далеку країну? І ось він, врятований від усього цього, повинен, звісно ж, з радісним серцем, всепрощаючим серцем ставитися до всіх.

Але що ми бачимо? Він виходить, зустрічає свого клеврета, який винен йому незмірно менше (хтось підрахував - десь у 500 разів менше - 100 динарів). Але він схопив свого боржника, почав душити, кажучи: "Віддай мені мої гроші". Нещасний боржник так само, як він мить тому, впав до нього в ноги і почав вимовляти ті самі слова: "Потерпи, і я тобі віддам". Але він посадив його у в'язницю, в боргову яму, поки той не віддасть увесь борг. Друзі клеврета дізналися про все це, пішли й розповіли царю. І цар викликав цього раба і сказав: "Я тобі все пробачив. Чи не належало і тобі пробачити свого боржника?" - і посадив немилосердного боржника до в'язниці, доки той не віддасть усього його боргу. Завершує Господь цю притчу словами: "Так і Отець ваш Небесний вчинить із вами, якщо ви від усього серця не пробачите гріхів, боргів вашим боржникам".

В цій притчі ідеться, звичайно, насамперед про наші гріхи. Ми безмірно винні Спасителю, Богу нашому, тому що в Таїнстві Хрещення ми отримали абсолютно чисту душу, очищену від усіх гріхів, - і від первородного гріха Адама та Єви, дітьми яких ми є і несемо до хрещення в собі первородний гріх Адама і Єви. Але в Хрещенні ми від усього цього очищені. У Таїнстві покаяння скільки разів Господь знову і знову нас, невдячних, тих, хто посилює свої гріхи тим, що повторює гріхи безкінечно. У нас, звісно ж, є люди, які нам чинять зло, які нам капостять, і ми, за словом Господа, повинні їх пробачати. Пробачати не словом тільки, але як каже Господь: "від усього серця вашого"; "А коли хто не пробачить, то й Отець Небесний вчинить із вами так, як цей цар вчинив із цим своїм немилостивим боржником".

Пробачити гріх - це означає викреслити образу зі свого серця. Це означає: коли ми зустрічаємо того, хто зробив нам зло, якщо ми його пробачили, то в нас не повинно бути жодного злого руху в серці до цієї людини. Але з відкритим серцем маємо приймати цю людину, так, як приймає нас Господь після Таїнства Сповіді, і ми з чистим серцем і з чистою совістю після сповіді підходимо до Святого Причастя.

У сьогоднішній притчі нам відкривається сила і таємниця прощення. Силу і таємницю прощення може відчути тільки той, хто намагався пробачити іншу людину. Той, хто від усього серця простив людину, розуміє якою ціною дається досконале прощення, яким зусиллям над самим собою це дається, як складно відкрити серце після того, коли його знов і знов ранить одна й та сама людина. У зв’язку з цим ми починаємо розуміти, що значить прощення Боже по відношенню до нас, що значить Хрест Господній. Тому що хресним стражданнями Господь примирив нас із собою для того, щоб дотриматись закону справедливості, одного з основоположних законів всесвіту, встановленого Богом. Прощення дається не просто так, прощення - це хрест. Але наше прощення інших – необхідна умова прощення Богом нас: якщо ми хочемо увійти в Царство Небесне, ми повинні дотриматися цього закону. Якщо ні, то двері Царства Небесного будуть для нас зачинені.

Тому вивергнемо зі свого серця злопам'ятство, злобу, неприязнь. Якщо ми наважимося пробачити людину, то відкриємо своє серце для цієї людини і приймемо її так, як ми приймали її до того, як вона або розгнівала нас, або зробила нам якесь зло. Нехай Господь дарує нам цю силу, дарує нам розуміння необхідності цього і відкриє наше серце для того, щоб ми могли прощати своїх ближніх. Амінь.